На що очікувати Черкасам в 2018? Підозри

Однією з найбільш гострих та болючих проблем формування місцевого бюджету на 2018 рік є міжбюджетні субвенції на покриття витрат на профтехосвіту в обласних центрах. 2017 рік оголив цю проблему та загострив і без того напружені стосунки між обласною та місцевою владою. Останніх зрозуміти легко — заклади профтехосвіти, що базуються в Черкасах, готують широкий спектр фахівців: від перукарів до трактористів, але якісний показник цього процесу, зокрема в тій частині, що дійсно необхідна саме Черкасам як промисловому місту, доволі мізерний.

Але є інша сторона медалі. Роками оптимізацією протехосвіти ніхто не займався, усіх все влаштовувало, допоки витрати на утримання відповідних закладів повністю покривала держава. Місцевим чиновником було вигідно навчати максимальну кількість учнів на будь-які спеціальності із відповідною кількістю викладацького складу, аби тільки отримувати відрахування з їхньої заробітної плати, що забезпечувалися центральним бюджетом. Більша частина ПДФО залишалася у місті, і хто, як і кого навчав усі ці роки мало стосувалось обласного центру.

Проте в 2017 році все кардинально змінилось, і місто вже змушене було втручатися у навчальний процес та оптимізувати його у зв’язку з тим, що витрати на утримання педагогічного колективу лягали повністю на плечі міста. Тепер вже про жодні “бонуси” мова не йшла. Хаотична оптимізація спричинила соціальну напругу в низці навчальних закладів, серед студентів та їхніх батьків. Економлячи бюджетні кошти, фінансисти були змушені подекуди піти на закриття та скорочення низки напрямів навчання, але навіть це було більше винятком із правил.

Попри намагання отримати якісь “компенсатори” з обласного бюджету, апелюючи до того, що більшість учнів в профтехучилищах не є корінними жителями Черкас і приїхали сюди лиш для навчання, ніяких значних поступок не було. Місцева влада неодноразово висловлювала своє обурення тим, що місто лише утримує роздутий педагогічний колектив, проте не має права на майно закладів і ніяким чином не може впливати на освітню програму та напрямки підготовки. Керівники таких закладів, що фактично отримували з місцевої казни свою заробітну плату, уважно слухали всі зауваження влади міста і здебільшого ніяк не реагували. Реальних важелів впливу на них немає. Заклади продовжують масово готувати перукарів, кулінарів та бухгалтерів, а місто продовжує на це витрачати кошти. Витративши майже 80 млн гривень, Черкаси і досі страждають від браку одних кадрів і надлишку інших.

У 2018 році ситуацію трохи переграли, але не для обласного центру. На місто знову навісили фінансування та утримання закладів профтехосвіти без реальних повноважень стосовно зміни напрямків навчання та управління персоналом. Фактично черкащани змушені виконувати всі “управлінські” забаганки керівного складу профтехзакладів, не маючи на них ніяких законних важелів впливу. Ситуація віддає певним абсурдом…